Анотація. Шкільна бібліотека здійснює свою роботу відповідно до «Положення про бібліотеку загальноосвітнього навчального закладу» та вимог навчально-виховного процесу школи. Протягом навчального року в бібліотеці проходили ряд заходів: огляди, обговорення книг, літературні свята «Літературно-музична композиція, присвячена 200 річчю від дня народження Тараса Шевченка», зустрічі з видатними людьми – зустріч з поетом, письменником-земляком – Мандзюком Феодосієм Григоровичем і бібліотечний екскурс в історію школи. Виходячи з основних принципів виховання, робота бібліотеки спланована за пріоритетними напрямками: патріотичне, художньо-естетичне, моральне, правове, екологічне виховання.

Бібліографічний урок «Творчі портрети композиторів»

Біографічні відомості

Народився В. Барвінський у Тернополі 20 лютого 1888 р. Батько майбутнього композитора Олександр Барвінський був невтомним діячем освіти, який впроваджував українську мову в середні та початкові школи тодішньої Галичини, видавав підручники з історії, літератури, випускав періодичні виданф. Першою вчителькою музики Василя стала його мати, співачка і піаністка. , Освіта

Професійну музичну освіту Василь Барвінський здобув у Львівській консерваторії. Після закінчення консерваторії у 1906 р. вступив на юридичний факультет Львівського університету, але у 1907 р. виїхав до Праги для продовження музичної освіти. Василь вступив на філософський факультет Кардового університету в Празі, де слухав лекції відомих чеських музикантів. Творчий життєпис

Перші творчі спроби В. Барвінського належать ще до часів перебування у Львові, але тільки під час навчання у Празі в проф. Вітезслава Новака він ступив на широкий творчий шлях. Цей знаменитий педагог і композитор заохочував В. Барвінського вивчати українські народні пісні, сприяв передовому спрямуванню його поглядів.

Особливістю творчості митця є нахил до мініатюрного та інструментального жанру, особливо до фортепіанного. Ще навчаючись у Празі, В. Барвінський написав великий твір «Українська рапсодія».

У 1912—1914 рр. виникли твори— фортепіанний, присвячений пам'яті М. Лисенка секстет і низка фортепіанних п'єс.

У 1915 р. композитор повернувся до Львова; працював на посаді директора і професора Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка. Не тільки вів педагогічну роботу, а й керував хором товариства «Боян», виступав з концертами. У 1917 р. створив «Урочисту кантату» й кантату «Заповіт» на слова Т. Шевченка. У 1929—1930 рр. В. Барвінський написав увертюру до опери «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» («Маруся»). У 30-ті роки Барвінський склав збірку 38 українських народних пісень для фортепіано. Тоді ж виникли фортепіанна збірка колядок і щедрівок, а також популярна збірка | 20 дитячих п'єс. На теми українських пісень написав низку п'єс іцля скрипки! і фортепіано («Пісня», «Гумореска», «Пісня і танок», «Елегія»), а такожі«Струнний квартет для молоді».

Васил-ь Барвінський не залишив праці й у вокальному жанрі. У 1932—1933 рр. створив кантату «Наша пісня, наша туга» (сл. С. Черкасенка), працював над ораторією «Володимир Великий» (цей задум не було здійснено) та над обробкою народних пісень і наспівів. Серед останніх виділяються дві пісні на слова І. Франка— «Місяцю князю» і «Благословенна будь» та «Псалом Давида» для тенора з оркестром. Крім того, В. Барвінський опрацював та інструментував кантату М. Лисенка «Б'ють пороги», його солоспів «Не забудь юних днів», «До ластівки» О. Нижанківського, переклав для струнного квартету «Колискову» С. Людкевича. В. Барвінський був прекрасним піаністом. Яких ,би жанрів не торкався у своїй творчості —камерно-інструментального, сольного, хорового чи симфонічного — він постійно залишався собою. Як музикант був глибоким ліриком, який умів доторкнутися ніжних і потаємних закутків людської душі.

У 1937—1939 рр. у Львові видавали журнал «Українська Музика», до редколегії якого входив В. Барвінський. У цьому журналі, а також в іншій періодичній пресі були надруковані його музичні праці «Огляд історії української музики», «Українська музика», «Нова доба української музики», «Мої спогади про Миколу Лисенка», «Бела Барток у Львові», «Творчість В. Новака», «Українська народна пісня і українські композитори» та ін. У Львові він часто виступав у лекціях-концертах та по радіо з бесідами про Л.Ревуцькоґо, і Б. Лятошинського, Р. Глієра, О. Глазунова, доповіддю «Відродженняімузичної культури в 40-х роках XIX ст. в Західній Україні». У 1938 р. святкували ювілей композиторської діяльності В. Барвінського. З цієї нагоди відбулися концерти і радіопередачі з творів композитора. Від Вільного Українського Університету в Празі він отримав почесний диплом доктора.

Меморіальна дошка на будинку, де мешкав В. Барвінський (Львів, вул.Барвінських, 5). Перебуваючи на посаді директора Львівської консерваторії та голови Львівського відділення Спілки композиторів, В. Барвінський написав від 1945 до 1948 р. низку творів переважно вокального жанру. Були задумані ескізи до музичного портрета на основі пісень про О. Довбуша. На початку 1948 р. В. Барвінського заарештували. У в'язниці примусили підписати документ: «Дозволяю знищити мої рукописи». І НКВС, звичайно, зробив цю чорну справу. Отже, В. Барвінський змушений був підписати собі вирок творчої смерті, що для митця навіть гірше від фізичної. Потім було довге заслання на десять літ у Мордовію.

Після повернення із заслання (1958 р.) В. Барвінський усі свої сили зосередив на тому, щоб відновити з пам'яті ті твори, рукописи яких попалили під час його арешту. Над цим він працював до самої смерті.

Помер 9 червня 1963 року у Львові. Похований у Львові на Личаківському цвинтарі у родинній гробниці (поле №3).

У 1964 р. багаторічні зусилля львівських композиторів, особливо А. Кос-Анатольського, увінчалися успіхом: В. Барвінський був реабілітований. Та лиха доля продовжувала тяжіти над його іменем. Музика композитора майже скрізь була вилучена з концертів. Так тривало майже 25 років.